Феномен «кольорової революції» як політичного явища сучасності

  • Anhelina Chak Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Ключові слова: «кольорові революції», революція, політична революція, державний переворот, зміна влади, фальсифікації виборів

Анотація

У статті визначено суть поняття «революція» та виокремлено фактори, що впливають на можливість її проведення. Наголошено на різних підходах до визначення політичної революції. Розглянуто у порівнянні суть «кольорових революцій» на основі теоретичного підходу багатьох як вітчизняних, так і закордонних дослідників.

Виокремлено особливості «кольорових революцій»: 1) можливі лише в тих суспільствах, які ще не розподілені на класи за капіталістичним принципом або ж іще не усвідомили цього розподілу; 2) формою революції є масові мітинги, демонстрації та пікетування, які проводить опозиція після виборів, результати котрих не задовольняють опозицію. Масові протести призводять до повторного голосування або до силового захоплення органів влади натовпом протестантів і втечі головних політичних фігур із країни та проведення нових виборів. В обох випадках до влади приходить опозиція; 3) революція відбувається під антикорупційними та радикально-демократичними лозунгами; 4) напередодні революції утворюються численні молодіжні організації, які згодом формуються в так звані «польові загони революції»; 5) безкровний характер.

До факторів, які сприяють успіху «кольорових революцій», відносять внутрішні та зовнішні. Основними внутрішніми факторами є корупція; економічна напруга; етнічні конфлікти на території держави; відсутність будь-яких перспектив у населення. В усіх випадках «кольорових» переворотів активну роль брав на себе «зовнішній гравець», без якого жодна з проведених революцій ніколи б не відбулася. Цим гравцем є США.

Наголошено на 10 факторах «кольорових революцій», які визначив С. Бєлковський: зовнішній тиск; деле­гітимізація; параліч вертикальної соціальної мобільності; суперечності всередині владної еліти; відсутність проекту майбутнього; опозиційна сила; неможливість влади використати силу; регіонально-етнічні суперечності; особиста унія бюрократів та політиків у правлячому класі; приводом для революції може бути фальсифікація виборів або серйозна локальна катастрофа.

Висвітлено технологічний алгоритм «кольорових революцій», а також проаналізовано приклади «кольорових революцій».

Посилання

Barsamov V. A. «Tsvetnye revoliutsyy»: teoreticheskyi i prykladnoi aspekty. Sotsys: Sotsyolohycheskye issledovanyia : ezhemes. nauch. y obshch.-polyt. zhurn. Ros. akad. nauk. 2006. № 8. S. 57–66.

Bevz T. A. Fenomen «revoliutsiia» u dyskursakh myslyteliv, politykiv, naukovtsiv : monohrafiia; Nats. akad. nauk Ukrainy, In-t polit. i etnonats. doslidzh. im. I. F. Kurasa. K. : IPiEND, 2012. 176 s.

Verdykhanova Z. V. Strukturnye i protsessualnye kharakteristiki fenomena «tsvetnykh revoliutsyi». Izvestyia vysshykh uchebnykh zavedenyi. Povolzhskyi rehyon. Obshchestvennye nauki. 2014. № 2 (30). – S. 64–73.

Volovyk V. Evoliutsiia i revoliutsii, klasy i natsii. Kulturolohichnyi visnyk Nyzhnoi Naddniprianshchyny. 2006. Vyp. 17. S. 46–52.

Hapych A. E., Lushnikov D. A. Tekhnolohii «tsvetnykh revoliutsyi. M. : RYOR, 2010. 132 s.

Hyddens E. Sotsyolohyia. M. : Edytoryal URSS, 1999. 704 s

Hylev A. V. Politicheskie transformatsyi na postsovetskom prostranstve: imeiut li znachenie «tsvetnye revoliutsyy» ? Polytyia. 2010. T. 2 (57). S. 107–121.

Hlotov B., Sydorenko N. Reformuvannia systemy orhanizatsii derzhavnoi vlady v umovakh hlybokoi politychnoi kryzy. Derzhavne upravlinnia ta mistseve samovriaduvannia. 2014. Vyp. 2. S. 3–12.

Dorofeev D. V. «Tsvetnye revoliutsii» v tsentralnoazyatskom rehyone v kontekste vneshnepolytycheskoi stratehii SShA. Kultura narodov Prychernomoria. 2008. № 125. S. 51–54.

Irrehuliarnye konflikty: «tsvetnye revoliutsii». Analiz i otsenka form, priemov i sposobov vedeniia operatsyi po smene rezhymov v suverennykh hosudarstvakh/pod obshch. red. S. N. Hryniaeva. M.: ANO TsSOyP, 2015. 236 s.

Karpovych O. H., Manoilo A. V. Tsvetnye revoliutsii : teoriia y praktika demontazha sovremennykh politicheskikh rezhymov: monohr. M.: Yunyty-Dana, 2015. 111 s.

Kyryliuk F.M. Politolohiia novoi doby. Posibnyk dlia VNZ. K.: Akademiia, 2003. 450 s.

Kirshenblat S. V. Dosvid vykorystannia modeli «kolorovykh revoliutsii» u postkomunistychnykh rehionakh. S // Politolohichni ta sotsiolohichni studii. Zbirnyk naukovykh prats. 2010. P50 T. IKh. S. 463–474.

Kolodii A. Fenomen Maidanu v konteksti poshuku modeli vriaduvannia. Ahora. Revoliutsiia vidbulasia: shcho dali? 2014. Vyp. 13. S. 22–36.

Kulchytskyi S. Pomarancheva revoliutsiia. K. : Heneza, 2005. 368 s.

Lein D. «Tsvetnaia» revoliutsyia kak politicheskyi fenomen. Sotsyolohiia : teoriia, metody, marketinh. 2010. S. 16–38.

Lohvyna V. L. Politolohiia. Navch.posib. K.: Tsentr navchalnoi literatury, 2006. 304 s.

Maksimov Y. V. «Tsvetnaia» revoliutsiia – sotsyalnyi protsess ili setevaia tekhnolohiia? / Ilia Vadimovich Maksimov / Monohrafyia. M. : Knyha po Trebovanyiu, 2010. 116 s.

Naumkina S. M., Kravets H. V. Suchasni «zakhidni» ta «skhidni» revoliutsii: klasychna skladova i osoblyvosti zdiisnennia. Aktualni problemy polityky. 2015. Vyp. 56. S. 173–181.

Orekhovskaia N. E. Sushchnost i mesto «tsvetnykh revoliutsii» v riadu revoliutsii. Istorycheskaia i sotsyalnoobrazovatelnaia mysl. 2012. № 2 (12). S. 124–127.

Politolohichnyi entseklopedychnyi slovnyk / Za red. Yu. S. Shemshuchenka, V. D. Babkina. – 2-e vyd., dop. i pererob. K. : Heneza, 2004. 736 s.

Politolohichnyi entsyklopedychnyi slovnyk / uporiad. V. P. Horbatenko; za red. Yu. S. Shemshuchenka, V. D. Babkina, V. P. Horbatenka. 2-e vyd., dop. i pererob. K. : Heneza, 2004. 736 s.

Ponomareva E. H., Rudov H. A. «Tsvetnye revoliutsii»: priroda, simvoly, tekhnolohii. Obozrevatel. Observer. 2012. № 3. S. 36–48.

Pocheptsov H. Revoliutsiia.com. Osnovy protestnoi inzhenerii. M.: Evropa, 2005. 532 s.

Puhachev V. P. Upravlenie svobodoi. M.: KomKnyha, 2005. – 272 s.

Putyn: Neobkhodimo provesti analiz vsekh «tsvetnykh revoliutsii», v tom chysle na Ukraine [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupa : http://itartass.com/politica/1079136.

Romaniuk O. Postkomunistychni revoliutsii Politychnyi menedzhment. 2005. № 4. S. 16–28.

Sambros A. «Fenomen tsvetnykh revoliutsii» [Elektronnyi resurs] / A. Sambros. Rezhym dostupa : http://politua.info/index.php?option=com_content&task=view&id=431.

Sasyn H. Kolorovi revoliutsii : sutnist, osnovni rysy, prychyny vynyknennia ta politychni naslidky. Science and Education a New Dimension. Humanities and Social Sciences. 2015. III (7), Issue : 42. R. 40–42.

Siruk M. Kyrhyzka opozytsiia domohlasia pryiniattia novoi konstytutsii / M. Siruk // Den. 2006. № 195. S. 3.

Solovei V. D. «Tsvetnye revoliutsii» I Rossiia / V. D. Solovei // Sravnytelnaia politika. 2011. № 1. S. 33–43.

Trotsiuk M. M. Politychni rezhymy Ukrainy ta Hruzii pislia «kolorovykh revoliutsii». Studentski naukovi zapysky. Seriia «Sotsialno-politychni nauky». 2011. Vyp. 3. Rezhym dostupu : http://eprints.oa.edu.ua/id/eprint/868.

Khantinhton S. F. Politicheskii poriadok v meniaiushchykhsia obshchestvakh. M. : Prohress-Traditsiia, 2004. 480 s.

Khantinhton S. F. Tretia volna. Demokratizatsyia v kontse XX veka; per. s anhl. M.: ROSSPEN, 2003. 386 s

Shveda Yu. «Revoliutsiia hidnosti» v konteksti zahalnoi teorii sotsialnykh revoliutsii. Ahora. Revoliutsiia vidbulasia: shcho dali? 2014. Vyp. 13. S. 5–14.

Iusupova-Farzalieva D. M. «Tsvetnye revoliutsii» kak sledstvie krizisna sovremennykh demokratii. Vestnik Instituta stratehicheskikh issledovanii PHLU : Sbornik nauchnykh trudov. 2012. Vyp. 3: Eversionnyi vektor mirovoi politiki: teoriia, stratehiia, taktika. S. 28–30.

Hale H. Regime Cycles: Democracy, Autocracy, and Revolution in Post-Soviet Russia // World Politics. 2005. Vol. 58. – No.1. P. 133–165.

Опубліковано
2018-04-26